id: 35417
Назва: Пероральна імунологія диких м’ясоїдних тварин в умовах Вінниччини, нова ера в системі антирабічних заходів
Автори: Паладійчук О.Р.
Ключові слова: сказ, імонологія, дикі м`ясоїдні тварини, вірусні захворювання
Дата публікації: 2024-03-21 10:22:49
Останні зміни: 2024-03-21 10:22:49
Рік видання: 2023
Аннотація: Сказ – одна з самих небезпечних вірусних хвороб спільних для тварин та людей. Нозоареал сказу в світі має глобальний характер, проте роль окремихвидів тварин неоднозначна. На початку ХХІ століття в більшості країн Європи головну роль, як джерело і резервуар інфекції, відіграють дикі м’ясоїдні тварини. В Україні, завдяки впровадженню з 1956 р. широкомасштабної імунізації собак і здійсненню суворих ветеринарно-санітарних заходів, «вуличний» сказ, джерелом збудника якого були собаки, був ліквідований як епізоотія до середини 60-х років минулого століття. Проте, в цей період на території Європи, в т.ч. і України, розпочалась епізоотія сказу «природного» типу, де основним джерелом інфекції є червона лисиця (Vulpes vulpes). Вогнища, які підтримуються лисицями, сформувалися в кінці 40-х років ХХ століття на території Східної Пруссії та в районі дельти Волги. Незважаючи на обмежуючі заходи (регулювання чисельності), сказ лисиць, просуваючись зі швидкістю 30-60 км в рік, до кінця 60-х років охопив фактично всю територію Європи. Розвиток епізоотії сказу «природного» типу відбувався аналогічно як в Україні, так і в країнах Західної та Центральної Європи. Відмічалась нерівномірна динаміка поширення інфекції в різні роки, циклічність спадів і підйомів епізоотії, що простежувалося до 1994 року. В основі програм боротьби зі сказом природного типу в 60-70 роках ХХ століття були заходи, що спрямовані на зниження щільності популяції лисиць – основного джерела збудника інфекції. Проте такий вплив мав тимчасовий ефект, тому що популяція лисиць має здатність до швидкого відтворення. Було встановлено, що популяція лисиць, скорочена на 20 % – відтворюється через один рік, на 40 % – через два роки, на 60 % – 3 роки, а 70 % – 4 роки. Крім того, масове знищення лисиць було причиною порушення екологічної рівноваги в природі, змін в ланцюгах харчування різних видів тварин і призводило до значного розмноження мишовидних гризунів, що вимагало невідкладного вирішення. Новою ерою в системі антирабічних заходів стала розробка перорального методу імунізації диких м’ясоїдних. Вперше на початку 70-х років ХХ століття можливість пероральної імунізації лисиць за допомогою атенуйованих вірус-вакцин показали G.M. Ваеr (1971), J.G. Debbie et al. (1972) [3] із Центру по боротьбі і профілактиці хвороб тварин (США). В подальшому в цьому напрямку почалися інтенсивні експериментальні дослідження в США, Канаді, Франції, Німеччині, Швейцарії.
URI: http://socrates.vsau.edu.ua/repository/getfile.php/35417.pdf
Тип виданя: Доповідь конференції
Видавництво: Всеукраїнська науково-практична конференція: «Теоретичні та практичні проблеми забезпечення якості та безпечності продукції тваринництва і харчової галузі у контексті євроінтеграції». 26-27 жовтня 2023 року. м. Вінниця. 2023
Розташовується в колекціях :
Ким внесений: Адміністратор
Файл : 35417.pdf Розмір : 1652146 байт Формат : Adobe PDF Доступ : Загально доступний
| |
|
|
